Віконце в Європу

Чернівці заманюють туриста чистими вуличками та самобутньою архітектурою

Щоб відвідати затишне європейське містечко, не обов’язково їхати за кордон. Прогулятися охайними вуличками, милуючись самобутністю архітектури та природи, можна й в українських Чернівцях. Тут мандрівник ознайомиться з величезною ратушею ХІХ сторіччя, завітає до численних храмів, якими славиться місто, та навіть побродить по маленькому Монмартру. А смачно перекусити можна в кав’ярнях та піцеріях, які трапляються на кожному розі.


Аби відвідати європейське містечко, зовсім не обов’язково стояти за візою в консульстві або летіти в далекі краї літаком. Досить лише придбати квиток на потяг Київ-Чернівці, який привезе до історичного центру Буковини, що здавна славиться самобутньою архітектурою і природою, охайними вуличками та привітними людьми і ще з ХІХ сторіччя претендує на звання справжнього європейського міста. В середині згадуваного століття тут з’явилися перша лазня та телеграф, а з 1 вересня 1866 року — залізниця, яка стала не лише транспортним вузлом, а й своєрідним атракціоном — сюди чернівчани приходили, аби подивитися на символ тогочасного прогресу — цуг (так тоді називали потяг) — та послухати популярні мелодії. Для порівняння: Київ побачив перший потяг лише через 4 роки.

Своя Європа

Незвичну красу міста помічаєш уже в перші хвилини пішої прогулянки.
Перед очима відкривається панорама всього міста з хрестами і куполами церков, із живописним приватним сектором, що розпросторився на три-чотири кілометри в кожний бік від центру, з лісами на горизонті та мальовничою річкою Пруть. На головній площі розташована великого розміру ратуша, яку звели в 1847 році. Вона бачила і австрійських урядників, і румунських окупантів, і російських чиновників, адже Чернівці впродовж своєї історії неодноразово переходили від однієї держави до іншої. Місто завжди було багатонаціональним. Нині в Чернівцях, окрім українців, мешкає понад 11 відсотків російського населення, багато румун, поляків і євреїв.

Нині над ратушею майорить синьо-жовтий прапор, а фасад прикрашає герб міста. Втім, найбільше уваги привертає 50-метрова вежа, на балкончик якої щодня о 12 годині виходить сурмач у національному одязі й колоритно співає: “А на тому боці, там живе Марічка”. Студентка Чернівецького технікуму Наталка Падалка розповіла, що місцеві жителі майже не звертають уваги ні на сурмача, ні на історичні місця. А от для туристів усе вдивовижу. “Сюди варто приїхати і побачити місцевий колорит. Ми з друзями щовечора виходимо на площу проти ратуші — послухати сурмача. Багато гуляємо старовинними вуличками, здається, що ця краса просто не може набриднути”,— запевняє місцева жителька Наталка Падалка.

Маленький Париж

Деякі чернівчани величають своє місто “маленьким Парижем”. Тут навіть є своєрідний Монмартр — пішохідна вулиця Ольги Кобилянської, напевно, одна з найкрасивіших в Україні. Вона є візитною карткою міста. Тут турист не лише прогуляється, а й пообідає та придбає сувенір. На початку вулиці, ліворуч, впадає у вічі будівля з граційною вежею, де колись була кав’ярня “Габсбург”, а нині — відділення Національного банку. Тут усі будинки заслуговують уваги своєю архітектурною цінністю, серед них Польський народний дім з модернізованим ренесансним аттиком та розташований майже навпроти Німецький народний дім. Середньовічні мотиви тут переосмислені у дусі неоромантизму та “югендстилю”, за стилізацією традиційних елементів народного зодчества. Стінопис у інтер’єрах виконав Альфред Оффнер. І сьогодні в цих будинках розташовані товариства польської та австрійсько-німецької культури.

Перлиною Чернівців є й колишня резиденція буковинських митрополитів, збудована у 1882 р. за проектом чеського архітектора Йозефа Главки. Нині тут знаходиться головний корпус Чернівецького державного університету ім. Федьковича.

Чернівці відомі й своїми церквами. Ще з часів феодалізму у місті стоїть Миколаївська церква, зведена 1607 р. з дубових брусів і вкрита гонтою. Зовні вона нагадує просту селянську хату, проте ознаки храму їй надають маківки з хрестами. Є в Чернівцях дерев’яна Вознесенська церква кінця ХVII ст. з дзвіницею і Георгієвська церква 1766 р. з давніми фресками на внутрішніх стінах.

Жодна повноцінна туристична подорож не може обійтися без відвідин музеїв. Втім, у Чернівцях їх вдосталь: історичний та народний музеї, музей мистецтв, меморіальні музеї Ольги Кобилянської та Юрія Федьковича. Саме сюди мандрівнику слід завітати відразу. А вже звідти вузенькі старовинні вулиці поведуть усе далі й далі.

Місцеві кафе чекають на відвідувачів

Мандруючи Чернівцями в холодну пору року, недовго нагуляти апетит. Знайти заклад, де можна було б смачно та недорого поїсти — не проблема. Симпатичні кав’ярні та піцерії тут на кожному розі. На 15 гривень можна замовити першу, другу страви та сік. Є в Чернівцях і справжня українська “Корчма”, в меню якої — незвичні для центральної України мамалига та банош. Втім, тут пропонують і справжні народні страви, на кшталт “Бабусин гостинець” — глечик із чимось на зразок вареників із м’ясом в розплавленому сирному соусі з грибами. А ще цікаво те, що піца — універсальна страва для Чернівців — її пропонують як в кав’ярнях, так і в розкішних ресторанах.


Марина КОТЛУБАЙ “Хрещатик”